Участь родини у корекційних заходах – запорука успіху в подоланні мовленнєвих порушень

Роль мови не можна недооцінювати. Вона дозволяє людині висловлювати свої думки, спілкуватися з іншими людьми. Мова - це основа взаємодії в соціумі. Порушення мови заважають дитині висловлювати свої думки і підтримувати розмову, вони можуть привести до появи комплексів і вплинути на успішність в школі. При виявленні у дитини порушення звуків, потрібно відразу ж звернутися до логопеда. Чим раніше проблема буде виявлена, тим швидше і ефективніше можна буде її виправити.

Щоб досягти максимального ефекту і допомогти дитині зробити його мову правильною, грамотною і чіткою, мало віддати дитину в школу та у логопедичний кабінет, де з ним буде працювати логопед та інші педагоги. Не менш важливу роль відіграють заняття дитини з батьками вдома. Максимально ефективна буде спільна робота логопеда на заняттях і батьків вдома. Важливо, щоб логопед пояснював і показував батькам не тільки яку вправа робити вдома з дитиною, а й як саме її виконувати. Адже тільки фахівець знає нюанси виконання тієї чи іншої вправи і секрети, які допоможуть зробити завдання або вправа максимально ефективним для конкретної дитини.

❗ Чому важливо займатися мовленнєвими вправами вдома?

Домашні вправи — це не просто доповнення до занять з логопедом, а важлива частина процесу розвитку мовлення:

Закріплення результатів: Заняття вдома допомагають закріпити те, що дитина освоїла під час занять зі спеціалістом.

Регулярність: Щоденна практика навіть по 10-15 хвилин формує нові мовленнєві навички швидше.

Спільний час: Це можливість для батьків краще зрозуміти потреби дитини й підтримати її.

Мотивація: Діти частіше повторюють те, що роблять разом із дорослими.

Загальні поради з проведення занять вдома.

Важливо, щоб заняття вдома були схожі не на уроки, а на гру. Придумуйте різні історії, щоб захопити дитину. Якщо проводити заняття у вигляді ігор, то дитина буде більш охоче вчитися правильно говорити, що, безумовно, допоможе досягти великих результатів в короткі терміни.

Ні в якому разі не зліться, якщо у дитини щось не виходить! Виправити вимову непросто, не можна за одне заняття навчити дитину вимовляти чітко і ясно всі звуки, а також використовувати складні слова. У будь-якому занятті важливу роль відіграє час. Помилки - це невід'ємна частина процесу навчання.

Будьте терплячі, хваліть дитину навіть за найменші успіхи, підтримуйте, якщо щось не виходить. Якщо зриватися і лаяти малюка, то краще говорити він не буде, а лише замкнеться в собі, що може погіршити мовні проблеми.

Заняття повинні бути регулярними. Краще вправлятися по 5 хвилин в день, ніж раз на тиждень 1,5 години. На самому початку можна починати заняття з 3-5 хвилин в день, поступово збільшуючи їх до 15-20 хвилин два рази на день.

Артикуляційна гімнастика.

Артикуляційні вправи грають величезну роль. Вони сприяють розвитку мовного апарату, завдяки чому діти вчаться керувати ним і впораються з вимовою навіть складних звуків.

Робити гімнастику потрібно щодня, 1-2 рази на день по 3-5 хвилин. Всі вправи повинні виконуватися без напруги (дитина сидить спокійно, плечі не піднімаються). Кожну вправу слід виконувати по п'ять разів, кожен підхід не довше 5 секунд (під рахунок, який веде дорослий).

Базовий комплекс артикуляційних вправ:

«Парканчик» - утримування губ в усмішці, показуючи передні верхні і нижні зуби .

«Трубочка» - витягування губ вперед трубочкою (зуби зімкнуті).

«Парканчик-трубочка» - чергування положення губ в усмішці і трубочкою.

«Лопатка» - утримування широкого язика на нижній губі в спокійному, розслабленому стані.

«Голка» - утримування вузького язика між різцями.

«Лопатка-голка» - чергування відповідних вправ.

«Шлагбаум» - піднімання язика за верхні зуби (рот відкритий, але не дуже широко).

«Гойдалки» - чергування рухів язика вгору і вниз з утримуванням протягом п'яти секунд в кожній позиції.

«Млинець» - утримування язика за нижніми зубами в спокійному, розслабленому стані.

«Потягушки» - висунути язик і тягнутися ним до носа, до підборіддя, до правого куточка рота і до лівого.

Рекомендується проводити гімнастику артикуляції перед дзеркалом. Робіть вправи разом з дитиною.

Закріплення окремих звуків.

Нерідко буває, що дитина може правильно вимовляти звук ізольовано, але в мові його не вживає. В цьому випадку потрібно автоматизувати важкий звук.

Важливо, щоб автоматизація звуку була поетапної: спочатку звук автоматизується в складах, потім в словах, в словосполученнях і тільки потім у зв'язному мовленні. Правильно підібрати матеріал для автоматизації допоможе фахівець (підбере слова, де автоматизується звук буде знаходитися в правильній позиції, виключить слова зі змішуються звуками або слова зі звуками, які дитина спотворює).

Щоб ввести звук в спонтанну мову, максимально використовуйте в повсякденному спілкуванні з дитиною слова, де є складний для нього звук. Наприклад, якщо малюк не справляється зі звуком «р», то в магазині, підходячи до рибного відділу, запитаєте дитини: «що тут продається»? Якщо бачите щось червоне, то попросіть дитину називати це слово: наприклад, «червоний дах», «червона кулька» та ін. Відкриваючи двері, попросіть дитину проговорити дію: «повертаю ручку» і т. Д.

Роль батьків у навчанні і вихованні дитини величезна. Чи впораються батьки самостійно з труднощами малюка буде залежати в першу чергу від того, яке порушення стало причиною порушення мови. Наприклад, проблеми з вимовою, пов'язані з дислалією, можуть вирівнятися самі по собі, а ось дизартрія потребує підключення логопеда і часто - невролога. Але в будь-якому випадку важливо займатися з дитиною вдома, тоді дитина швидше зможе впоратися з усіма мовними труднощами і засвоїти навички спілкування.

Консультація на тему:

«Що потрібно знати про мовний негативізм»

Останнім часом помітно збільшилася кількість дітей, які не говорять у 2-3 роки.

Батьки починають помічати, що їхня дитина відстає від однолітків у мовному розвитку. У дитсадку педагоги також постійно говорять про те, що малюк погано говорить. Часто батьки приходять до висновку, що дитина лінується. А якщо він лінується, то треба активно займатися і виганяти цю лінь.

Відповідальні батьки з найкращими намірами починають посилювати мовленнєве навантаження, наполегливо і постійно просити немовляти повторювати за ними слова.

А дитина тим часом видає їм зовсім іншу реакцію:

- у відповідь на запитання відвертається, опускає голову, може втекти чи заплакати;

- вдає, що не чує;

- використовує переважно жести;

- закриває вуха, коли читають;

- проявляє агресію під час читання:

- може закривати читачеві рот, кидати чи рвати книжки.

Подібні прояви є ознаками мовного негативізму.

Що потрібно зробити, якщо склалася така ситуація? Сходити на консультацію до логопеда. Виключити слова-прохання: "скажи", "повтори", "неправильно" тощо.

Грати з дитиною у прості ігри у невимушеній формі.

Ігри мають бути зацікавленими нетривалими (3-5 хвилин), т.к. малюк не може довго зосереджувати увагу. Важливо підбирати ігри, спираючись на переваги дитини. Він повинен хотіти грати у них. Наприклад: «Дивися малюк, це киця. Киця нявкає: мяу-мяу» чи «А де наша ляля? Ляля йде: топ-топ».

Під час гри промовляти кожну свою дію та дію дитини, але не просити повторити. Дуже добре в процесі гри використати діалог. Не просто постійно називати предмети та дії, а ставити дитині питання, робити паузи, даючи їй зрозуміти, що вона повина відреагувати, що настала його черга. Якщо малюк, в силу своїх мовленнєвих можливостей, поки не може відповісти, витримавши паузу, потрібно відповісти на своє запитання самим. Говорити з малюком коротко, зрозуміло: пропозиціями, що складаються з 2-3 слів. Щиро хвалити дитину за кожне досягнення. Найголовніше наше завдання – викликати у дитини бажання говорити.

Розвиток зв’язного мовлення – це важливий етап у мовленнєвому розвитку дитини, який сприяє покращенню навичок спілкування, розвитку мислення та формуванню логічного і послідовного викладу думок. Ось кілька ефективних методів і вправ для розвитку зв’язного мовлення у дітей:

1. Розповідання казок та історій

• Як допомагає: Казки допомагають дитині навчитися будувати розповіді зі вступом, основною частиною і завершенням.

• Як застосовувати: Читайте казки разом з дитиною, обговорюйте, що відбувалося, запитуйте, як, на її думку, може змінитися фінал. Можна також запропонувати дитині вигадати нову кінцівку для відомої казки або розповісти власну історію.

2. Опис предметів або картинок

• Як допомагає: Описування розвиває словниковий запас і вміння логічно та послідовно висловлювати думки.

• Як застосовувати: Запропонуйте дитині описати побачений предмет або зображення. Наприклад, можна вибрати тварину на малюнку і попросити дитину описати її колір, розмір, місце проживання та інші характеристики.

3. Складання історій за серією картинок

• Як допомагає: Допомагає дитині зрозуміти послідовність подій і навчає логічного викладу.

• Як застосовувати: Покажіть дитині серію картинок, які розповідають історію (наприклад, про прогулянку в парку або про похід на риболовлю), і попросіть її скласти розповідь, використовуючи всі картинки у правильному порядку.

4. Гра «Що було спочатку, що потім?»

• Як допомагає: Сприяє розвитку логічного мислення та розумінню причинно-наслідкових зв’язків.

• Як застосовувати: Розповідайте історію з декількох подій або показуйте картинки, які дитина має розташувати у правильному порядку, пояснюючи, що сталося спочатку, а що пізніше.

5. Запитання «Як? Чому? Навіщо?»

• Як допомагає: Навчає дитину обґрунтовувати свої висловлювання і пояснювати причини подій.

• Як застосовувати: Після прочитаної казки або опису картинки задавайте питання: «Як думаєш, чому це сталося?» або «Навіщо персонаж вчинив так?». Це спонукає дитину до аналізу та роздумів.

6. Гра «Ланцюжок історій»

• Як допомагає: Розвиває уяву і навички побудови зв’язної розповіді.

• Як застосовувати: Перший учасник починає історію одним реченням, наступний продовжує, додаючи ще одне речення, і так далі. Це допомагає дітям підключати фантазію і вчить слухати інших, щоб розвивати їхні думки.

7. Переказ прочитаного або побаченого

• Як допомагає: Перекази розвивають пам’ять і навички послідовного викладу.

• Як застосовувати: Після прочитання короткої казки або перегляду мультфільму попросіть дитину переказати, що відбулося. Підтримуйте її в цьому, ставлячи уточнюючі запитання.

8. Розповідь про свій день

• Як допомагає: Вчить дитину послідовно описувати події і ділитися особистим досвідом.

• Як застосовувати: Щовечора пропонуйте дитині розповісти про свій день, ставте запитання, які допоможуть їй уточнити деталі та краще побудувати розповідь.

9. Гра «Уяви і опиши»

• Як допомагає: Стимулює фантазію та вміння детально висловлювати свої думки.

• Як застосовувати: Запропонуйте дитині уявити, наприклад, якби вона опинилася на безлюдному острові, і розповісти, що вона зробила б, кого б там зустріла. Це розвиває здатність будувати послідовну розповідь з уявними деталями.

10. Гра «Придумай кінець історії»

• Як допомагає: Стимулює уяву і вчить дітей створювати логічний фінал розповіді.

• Як застосовувати: Почніть історію, а потім зупиніться на середині і попросіть дитину придумати, як все закінчиться. Це розвиває уяву та логічне мислення.

11. Опис ситуацій із життя

• Як допомагає: Дозволяє дитині використовувати мовлення для розв’язання реальних ситуацій.

• Як застосовувати: Попросіть дитину описати, як би вона діяла в певній ситуації (наприклад, якщо загубилася у магазині). Це розвиває практичні мовленнєві навички.

Поради для розвитку зв’язного мовлення:

• Будьте прикладом: Розповідайте дитині цікаві історії, події з власного життя, використовуючи повні речення і логічний порядок.

• Задавайте запитання: Заохочуйте дитину до роздумів і переказів, ставлячи уточнюючі запитання.

• Слухайте дитину з увагою: Це дає дитині впевненість у тому, що її висловлювання важливі та цікаві.

• Розвивайте словниковий запас: Нові слова та вирази допомагають дитині точніше висловлювати свої думки.

Розвиток зв’язного мовлення потребує часу та регулярної практики, але ці методи та ігри допоможуть зробити цей процес цікавим та ефективним для дитини.

ОБСТЕЖУЄМО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Як самостійно визначити рівень розвитку мовлення дитини?

У батьків часто виникають питання: чи достатньо розвинене мовлення у дитини?Чи потрібна дитині допомога логопеда?Що можна зробити вдома, щоб покращити мовлення малюка? Логопедичне обстеження в домашніх умовах допоможе отримати на них відповідь.

Навколишній світ приходить в життя дитини поступово. Спочатку малюк знайомиться з найближчим оточенням вдома і в дитячому садку. Згодом коло знайомств і об'єктів пізнання розширюється, життєвий досвід дитини стає багатшим. Малюк завжди прагне до активної взаємодії з навколишнім світом, що призводить до виникнення безлічі запитань. Виникає питання: як допомогти дитині відкривати світ цікаво, щоб вона змогла відчути радість пізнання? Завдання не з легких. Воно ставитися насамперед перед найближчим оточенням дитини - перед батьками. Адже саме вони найкраще знають свою дитину, постійно спостерігають за нею, помічають найменші зрушення в розвитку. Самі ж батьки потребують дієвої допомоги фахівців, зокрема педагогів.

Визначаємо рівень мовленнєвого розвитку дитини.

Для того, щоб забезпечити розвиток мовлення дитини, батьки повинні насамперед точно знати рівень розвитку дитини в цілому, і мовлення зокрема. Для цього потрібно визначити:

· чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд і виділяти в ньому зайвий предмет;

· чи засвоїла дитина граматичний лад мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником, використання прийменників, утворення множини від однини, використання зменшувально-пестливих суфіксів);

· стан фонематичного слуху (чи розрізняє дитина звуки, схожі за артикуляцією, але різні за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б);

· рівень розвитку фразового та зв'язного мовлення;

· вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти;

· рівень розвитку психічних процесів: мислення, уяви, уваги.

Звичайно ж, дорослий ставить ці питання собі, щоб їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши необхідний матеріал для кожного з цих завдань.

Проводити обстеження слід таким способом: один з дорослих спілкується з дитиною і, граючи з нею, з'ясовує питання, які його цікавлять, а другий фіксує відповіді малюка, записуючи кожне його слово. Дитині надається зразок правильної відповіді (наприклад, «одна лялька»), надалі дорослий пропонує слова для узгодження. Не виправляє, якщо дитина відповідає неправильно. Не підказує, якщо дитина мовчить. Не наполягає на відповіді. Просто той, хто фіксує відповіді, робить прочерк у своїй схемі, або записує те, що сказав малюк. За будь-яку відповідь дитини категорично забороняється лаяти або соромити її. Під час обстеження мовлення дитини будь-які спроби відповісти (навіть якщо дитині це не завжди вдається або відповідь її неправильна), потрібно обов'язково похвалити, підбадьорити малюка.

Перед обстеженням власне мовлення дитини, слід обов'язково обстежити будову артикуляційного апарату. Для цього можна використати логопедичні ігри.

Нижче до уваги батьків представлений лексичний матеріал для обстеження мовлення дитини в домашніх умовах, який допоможе визначити ступінь розуміння дитиною певних понять, рівень звукової культури, вміння користуватися граматичними формами і багато іншого.

Визначення рівня узагальнення

1. Назвати одним словом.

Ліжко, диван, стіл, стілець - це ...

Шапка, шуба, шарф, плаття - це ...

Лялька, пірамідка, м'яч, машинка - це ...

Чашка, ложка, тарілка, вилка - це ...

2. Виділити зайвий предмет. (Підготувати предмети або картинки із зображенням зазначених предметів, і розкласти їх по рядах для візуального визначення).

М'яч, піраміда, дзиґа, часник, кубик.

Виделка, ложка, ніж, годинник, чашка.

Сукня, футболка, шорти, сандалі, майка.

3. Виділити зайве слово.

Стіл, стілець, диван, яблуко, ліжко.

Лялька, м'яч, фломастер, піраміда.

Молоко, масло, стіл, хліб.

4. Назвати частини предмета.

Чайника. Шафи. Людини. Кота.

Діагностика звуковимови

Порушення звуковимови в ранньому віці пояснюється недостатнім загальним розвитком дитини, несформованістю артикуляційного апарату. Однак старші діти самі помічають недоліки вимови і нерідко дуже болісно переживають це. Вони уникають слів з «важкими» звуками, соромляться говорити. Мовленнєві порушення залишають відбиток і на психічному розвитку особистості. Такі діти часто пасивні, нервові, погано контактують з оточуючими.

З метою більш глибокого вивчення мовлення проводять спеціальне логопедичне обстеження. Для його проведення потрібно підібрати іграшки або малюнки, в назвах яких присутні складні для вимови звуки, які стоять на початку, в середині та в кінці слова. Наприклад:

• слова на звук [С] - сонце, велосипед, автобус;
• слова на звук [С'] -сім, сусід, лось;
• слова на звук [З] - замок, коза, хмиз;
• слована звук [З'] -зяблик, поезія, колодязь;
• слова на звук [Ц] - цап, яйце, палац;
• слова на звук[Ц'] -ціль, оцінка, заєць;
• слова на звук [Ш] - шапка, кішка, душ;
• слова на звук [Ж] - жук, лижі, багаж;
• слова на звук [Ч] - черепаха, хлопчик, ключ;
• слова на звук[ШЧ]- щука, вощина, плащ;
• слова на звук [Л] - лампа, ялинка, дятел;
• слова на звук [Л'] - літо, пальма, учитель;
• слована звук [Р] - риба, корова, помідор;
• слована звук [Р'] -ряжанка, двері.

Таке логопедичне завдання можна використовувати для перевірки звуковимови дітей всіх вікових категорій. З метою посилення інтересу можна запропонувати дітям самим виймати малюнки або іграшки з коробки або чарівного мішечка.

Для того, щоб уточнити, які саме звуки дитина вимовляє неправильно, їй потрібно поставити додаткові запитання таким чином, щоб у відповіді прозвучало слово з «проблемним» звуком. Наприклад, "Хто плаває у акваріумі?" - "Риба".

Вивчаючи мовлення дитини, можна також перевірити стан фонематичного слуху. Встановити, наприклад, чи помічає дитина правильну чи неправильну вимову у дорослих, чи усвідомлює, що сама припускається тієї чи іншої помилки.

Дані проведеного логопедичного обстеження слід зафіксувати в спеціальному зошиті, куди потрібно внести перелік звуків, які дитина вимовляє неправильно, особливості вимови (пом'якшення вимови приголосних, відсутність звуку, звук-замінник - [С] - [Ш] (сиска - шишка) і т. д.)

Провівши таку логопедичну діагностику, можна отримати загальну картину стану звуковимови дитини і намітити шляхи усунення мовленнєвих порушень.

Визначення стану граматичного ладу мови

1. Утворення множини іменників від однини.

Одна шапка - дві шапки;

один шуба - ...;

одна заєць - ...;

одне яблуко - ...

2. Утворення зменшувально-пестливих форм з використанням суфіксів: м'яч - м'ячик, кіт - ..., шапка - ..., дощ - ..., лист - ..

3. Використання прийменників.

Де живе ведмідь? (В лісі).

На що ти одягаєш шапку? (На голову); черевики? (На ноги); рукавички? (На руки).

Дорослий пропонує визначити місце розташування іграшки: на столі, під столом, за спиною, над столом.

4. Використання іменників у родовому відмінку.

Гра: «Чого не стало?» Дорослий виставляє п`ять іграшок. Дитина закриває очі. Дорослий ховає одну іграшку. Запитує: «Чого не стало?» (Не стало ведмедика).

Вимова складних слів

Запропонуйте дитині повторити складні слова: вихователь, пірамідка, акваріум, велосипед, космонавт, ковбаса, пилосос, холодильник.

Стан зв'язного мовлення

Запропонуйте переказати казку, розповідь. Визначте, чи вміє дитина складно, послідовно передавати сюжет прочитаного їй твору.

Для вивчення рівня зв'язного мовлення використовується методика «переказу тексту». Дітям пропонується прослухати невеликі за обсягом незнайомі оповідання або казку.

Перекази дітей записують та аналізують за такими показниками:

· Розуміння тексту – чи правильно дитина формулює основну думку.

· Структурування тексту – уміння послідовно і точно побудувати переказ (ґрунтується на основі зіставлення переказу і структурою тексту).

· Лексика – повнота використання лексики тексту; заміна авторських виразних засобів власними.

· Граматика – правильна побудова речень; уміння використовувати складні речення.

· Плавність мовлення – наявність або відсутність дихальних пауз.

· Самостійність переказу – наявність або відсутність підказок педагога під час переказу, необхідність повторного читання тексту.

Кожний з цих показників оцінюється окремо. Вища оцінка відтворення тексту – 12 балів.

- 2 бали - правильне відтворення

- 1 бал незначне відхилення від тексту, відсутність граматичних помилок, тривалих пауз, невелика кількість підказок;

-0 балів неправильне відтворення, порушення структури тексту, бідність лексики, численні паузи, потреба підказок.

Таким чином оцінка10 - 12 балів відповідає високому рівню відтворення тексту; 6 - 9 балів – середній рівень; менше 6 балів – низький рівень.

Після проведеного обстеження, проаналізувавши відповіді дитини, батьки повинні визначити заходи для усунення недоліків в мовленнєвому розвитку малюка.

· Щодня, спілкуючись з дитиною, необхідно звертати увагу на все, що її оточує.Наприклад: - Таню, що ти одягаєш? (Шапку, шарф, шубу, чоботи). Далі можна запропонувати назвати все це одним словом - одяг. Можна провести таку гру-завдання. «Я буду називати предмети, а ти піднімати руку, коли почуєш назву предмета, який відноситься до одягу. Олівець, плаття, шапка, дерево, рукавиця». Так звертається увагу малюка на те, що можна узагальнювати назви предметів, які відносяться до одягу, меблів, посуду, іграшок, транспорту тощо.

· Для вирівнювання граматичного ладу мови, а саме - утворення іменників за допомогою зменшувально-пестливих форм суфіксів, можна запропонувати дитині назвати предмет, істоту або імена лагідно (пестливо). Наприклад: сонце - сонечко, кіт - котик, мама - ненька, Марія - Марічка. Або ж так, як їх називають, коли вони маленькі: шапка - шапочка, стілець - стільчик.

· Для того, щоб дитина правильно використовувала прийменники, потрібно звертати увагу на розташування предметів, які оточують малюка. Наприклад, перед тобою стоїть стіл, біля тебе сиджу я, за тобою стоїть бабуся, ваза стоїть на столі.

· З метою навчання малюка узгодженням числівника з іменником, потрібно звертати увагу предмети під час рахунка: одна цукерка, дві цукерки. Слід постійно звертати увагу дитини на те, як вона говорить у повсякденному житті, виправляти її, пропонуючи зразки правильної вимови і побудови словосполучень. Такі словосполучення можна підібрати з різних лексичних тем: «Іграшки», «Одяг», «Посуд», «Меблі», «Транспорт» та інші, використовуючи зразок гри «Один - два». «Таня, я буду називати один предмет, а ти мені два». (Одна тарілка - дві тарілки, один ніж - два ножі ...) Після цього пробуйте давати дитині такі доручення: «Подай мені, будь ласка, дві ложки». «Скільки ложок ти принесла?» Вимагайте повної відповіді: «Я принесла дві ложки».

· Якщо у дитини порушена вимова складних слів, їй можна допомогти таким способом. Пропонуйте спочатку вимовляти односкладові слова: сік, дуб, син, ніс, стіл. Потім - двоскладові слова: рука, нога, палець. Потім - трискладові: машина, малина, дерево. Далі - двоскладові слова зі збігом приголосних: сонце, крапля, тканина; трискладові слова зі збігом приголосних в середині слова: картопля, сірники. Після засвоєння попередніх - чотирискладові слова: половина; чотирискладова слова зі збігом приголосних: космонавт, холодильник.

· Для того, щоб поліпшити зв'язне мовлення дитини, потрібно читати казки, оповідання, вірші. А після прочитання таких текстів, обов'язково ставити різні запитання за сюжетом, запропонувати переказати почуте. Якщо дитині важко, дати їй свій варіант переказу, переказати разом з нею.

Мовлення – важлива функція людського мозку, яка є, з одного боку, знаряддям мислення, інтелектуальної діяльності, а з іншого – засобом спілкування. Унікальність її полягає в тому, що вона є винятковою функцією саме людського мозку і одночасно засобом спілкування та інтелектуальної діяльності. Це обумовлено тим, що всі психічні процеси: пам’ять, уява, увага, сприймання, мислення – розвиваються з безпосередньою участю мовлення.

Консультації для батьків

Використання мовленнєвої гімнастики

в освітньому процесі

закладу дошкільної освіти

Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» зазначає, що кожного малюка потрібно навчати мовленнєвої культури:

· залежно від ситуації говорити голосно або тихо;

· вибирати сприятливий темп і тон голосу;

· правильно користуватися мовленнєвим диханням;

· слідкувати за інтонацією й темпом свого мовлення;

· використовувати правильний наголос і чітке вимовляння звуків.

Вихователь має широкий арсенал можливостей для виховання мовленнєвої культури.

Один з них – використання вправ мовленнєвої гімнастики в різних режимних моментах навчально-виховного процесу, а саме:

· у ранковій гімнастиці та корекційній гімнастиці після сну;

· у різних видах занять;

· у фізкультпаузах і фізкультхвилинках;

· в усіх видах ігор.

Мовленнєва гімнастика включає:

· вправи для розвитку мімічних м’язів та м’язів губ;

· артикуляційну гімнастику;

· дихальну гімнастику;

· голосові вправи.

Як перевірити під’язикову вуздечку

Нечітка вимова звуків малюком може бути спричинена укороченою під’язиковою вуздечкою. Через обмежену рухливість язика страждають в основному «верхні» звуки: шиплячі, звуки Л та Р. Коротка або потовщена масивна під’язикова вуздечка може бути причиною нахилу нижніх зубів усередину, формування неправильного прикусу. Щоб перевірити стан вуздечки, можна попросити дитину виконати такі завдання:

1. Висунути язик із рота, потримати його так.

(Звернути увагу на вуздечку, якщоязик не висовується або кінчик язика«тягне» його донизу).

2. Відкрити ротик, потягнутися кінчиком язика до верхньої губки, покласти широкий язичок на верхню губку.

(Звернути увагу, чи дістає кінчик язика до верхньої губки).

3. Підняти язик до піднебіння.

(Звернути увагу на вуздечку, якщо язикпіднімається в сторону або його кінчик стає схожий на сердечко. Часто дитина не може поклацати, як коник. Іноді зовсім не може підняти язик вгору та доторкнутися кінчиком до піднебіння).

Якщо батьки мають сумнів щодо будови та рухливості під’язикової вуздечки, то найкраще звернутися по консультацію до спеціалістів: логопеда, дитячого стоматолога.

Особливі, або інклюзивні люди серед нас.

Актуальність.

В нашому сучасному житті ми часто чуємо звідусіль --- інклюзия, інклюзивність, особливість, не такий як усі. Когось це лякає, комусь не зрозуміло про що взагалі іде мова, а хтось просто не звертає увагу. Але озирніться, поряд з кожним із нас живуть, особливі люди. Їх особливість може полягати в незвичайному одязі, або зачісці ,або в незвичайній поведінці тощо. Також нас оточують особливі тварини, рослини, птахи. Тобто особливість вона повсюди. Але на жаль є люди які мають особливість у стані свого здоров я: фізичного, психічного.

Класифікація.

До таких людей належать:

- із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);
- із порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);
- із порушеннями мовлення;
- із порушеннями опорно-рухового апарату;
- із розумовою відсталістю;
- із затримкою психічного розвитку. І саме мабуть сумне, що серед таких особливих людей найчастіше зустрічаються діти, діти які тільки починають своє життя, які ще не встигли відчути усі радощі, красу, насолоду.

Кожна дитина – це найбільший та найцінніший скарб для своїх батьків та родичів, а всі діти разом – це скарб суспільства, і від того, наскільки ми цінуємо та поважаємо кожного – залежить і наше життя у майбутньому. Тому наша загальна мета – допомагати цим людям. Зробити їх життя легше і рівноправним усюди. Вони мають право навчатися в повній мірі, ходити вільно і без перешкод в місця відпочинку чи просто в магазин.

І ось нарешті на цю проблему звернула увагу наша держава і в 2017 році був прийнятийЗакон України «Про освіту»Стаття 19. «Освіта осіб з особливими освітніми потребами». Стаття 20. «Інклюзивне навчання». Закон є новаторським та відкриває широке поле впровадження інклюзії у системі освіти.

Інклюзивна освіта— це розширення участі всіх дітей, у тому числі з особливостями психофізичного розвитку, в освітньому процесі. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності навчальних закладів.

Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому закладі. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії та досягненні якості навчально-виховного процесу. Сучасні навчальні заклади та освітня система мають відповідати потребам усіх дітей. Змінюється не малюк, а система.

Основна мета інклюзії – якісні зміни в розвитку дітей, що мають особливості освітні потреби.

Ми маємо досвід європейських країн, де люди з особливими потребами вчаться, працюють, створюють сім’ї, виховують власних дітей. Нажаль, у нас це тільки окремі випадки. Багато хто із людей мають стереотипну думку радянських часів, що таких дітей чи дорослих треба ізолювати від світу, аби інші не лякалися, не тицяли на них пальцем, не засуджували.

Те, як ми будемо ставитися до дітей та людей із особливими освітніми потребами, залежить від виховання, від того, чи навчимо ми своїх дітей толерантного поводження з тими, у кого гірший зір, слух, хто не може ходити, хто бачить свій власний світ, хто може гірше розуміти навчальний матеріал, але тих, що також мають серце, переживають емоції і мріють – кожен про своє. Ми, дорослі, повинні навчити наших дітей з повагою ставитися до тих, хто трішки інакший, допомагати їм, підтримувати, дружити та любити їх. Ми повинні частіше проводити зі своїми дітьми бесіди, запропонувати подивитися навчальні мультфільми з цього приводу, дати спробу прожити хоча б хвилину життя тих особливих людей, дати спробу відчути наскільки важко їм.

Висновок.

«Інклюзія — ремесло бути живим і приймати світ таким, яким він є. Любити відмінне від твого, дивуватися не очевидному, не робити винятків, знаходити та створювати нові сенси, рухатися разом з кожним та будь-яким. Інклюзія — коли людям потрібні люди, щоби бути людьми, а з різного — виходить гарне цільне».

Список використаних джерел

Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи : монографія / А.А.Колупаєва. - К. : Саміт-Книга, 2009. - 272 с.

2. Про затвердження “Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки” : / Наказ МОН No 855 від 11.09.09 року.

3. П’яткова Т. Розвиток інклюзивної компетентності: швейцарський досвід / Т.П’яткова // Порівняльно-педагогічні студії. - 2012. - No 1 (11). - С. 93-98.

4. Електронний ресурс:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

5. Електронний ресурс:

http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil /1312/139028

6.Електронний ресурс:

http://irc-netushyn.miskrada.org.ua/news/08-53-09-09-12-2020/

---

Слухняний язичок (артикуляційна гімнастика в домашніх умовах)

Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія.

Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Основними причинами виникнення дислалії є :

- порушення у будові артикуляційного апарату ( неправильний прикус,порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів ) ;

- наслідування ( діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних ) ;

- недоліки слухового сприймання звуків (це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю);

- негативні біологічні та соціальні чинники ( до них належать : патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність).

Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої , системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату,зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини : дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

Успішне навчання та розвиток дітей,безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи- картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах ?

1) Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2) Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3) Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі,обов’язково перед дзеркалом.

4) Кожне заняття для дитини має бути цікавим.На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи,головне,щоб вона була виконана правильно,якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5) Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату,дзеркало можна прибрати.

6)Для дітей потрібна зорова опора,тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7) Позитивно налаштуйте дитину на роботу,наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку,зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:

1.Артикуляційна вправа «Жабки»

Жабка їсти захотіла,

враз взялась вона

за діло -

наловила аж сім мух,

тому й рада :

рот - до вух!

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2.Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були,

там великі є слони.

А маленький Раві

привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3.Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю,

на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка

моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка

не скопає грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

4.Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити,

з глини її не потрібно ліпити.

Вгору широкий язик підіймаю,

старанно в нього краї загинаю.

Соком наповню її чи водою -

чашка чарівна завжди зі мною.

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти вгору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати язик у такому положенні 10-15 секунд.

5.Артикуляційна вправа «Коник»

Я на конику скачу :

- Цок-цок-цок!

Хочеш, тебе підвезу?

-Цок-цок-цок!

З вітерцем мій коник мчиться :

-Цок-цок-цок!

Дзвінко стукають копитця:

-Цок-цок-цок!

В’ється коникова грива:

-Цок-цок-цок!

Ой,який же я щасливий!

-Цок-цок-цок!

Присмоктати язик до піднебіння,клацати язиком. Клацати повільно,сильно, тягнучи під’язичну вуздечку. Виконати 10-15 разів.

«Дихаємо правильно - легко розмовляємо»

Дихання, яке з'являється в момент вимовляння звуків, слів, фраз і бере безпосередню участь у їх утворенні, особливе. Воно називається мовленнєвим. Чітка звуковимова, красива дикція неможливі без добре розвинутого мовленнєвого дихання.

Доведено, що артикуляційний, дихальний та голосовий апарати постійно координуються у процесі мовлення, працюють синхронно. Існує пряма залежність організації мовленнєвого дихання від змісту висловлювання та інтонаційного характеру мовлення. Вдих під час мовлення — короткий, легкий, відбувається або після закінчення фрази, або між смисловими групами слів. Видих — тривалий, плавний (у співвідношенні 1:10, 1:15). Перед початком мовлення зазвичай робиться глибокий і більш швидкий, ніж у спокої і вдих. Він здійснюється через ніс і рот, а мовленнєвий видих іде тільки через рот. Видих продовжується настільки, наскільки необхідне звучання голосу під час безперервного вимовляння певної частини висловлювання. Мовленнєве дихання починає розвиватися у дитини одночасно з розвитком мовленнєвої функції й завершується до 10 років.

Часто буває, що діти мають ослаблений вдих і видих. Тоді вони розмовляють тихо, а якщо видих недостатньо плавний, мовлення стає уривчастим. Нерівномірний розподіл повітря під час вимовляння фрази викликає зупинки, добирання повітря в середині слова, а при поспішному вимовлянні фраз під час видиху може бути захлинання. Раціональний спосіб витрачання повітряного струменя має велике значення для утворення чітких, виразних звуків, для вільного звучання голосу по висоті, переходу від тихого до гучного мовлення і навпаки, тому дуже важливо вчасно допомогти дитині оволодіти навичками правильного дихання у процесі мовлення.

Мовленнєве дихання вважається недосконалим, якщо спостерігається:

• надмірно великий вдих;

• короткий або слабкий видих;

•недостатня плавність видиху;

• мовлення під час вдиху;

• несвоєчасне добирання повітря;

• прискорений темп дихання.

Система спеціальних дихальних вправ дозволяє дітям засвоїти правила плавного мовленнєвого висловлювання, допомагає нормалізувати голос, інтонаційну виразність мовлення. Під час виконання з дітьми вправ для виховання правильного мовленнєвого дихання слід звернути увагу на те, щоб м'язи плечового поясу, шиї, обличчя були ненапружені;

• щоки не надувалися;

• тривалість видиху була помірною;

• дитина не втомлювалася.

Робота за «картками» передбачає виконання різнопланових вправ для нормалізації та розвитку мовленнєвого дихання.

Вправи з рухами— важливі для розвитку координації рухів із диханням, для організації правильного вдиху і видиху, зміцнення дихального апарату, розвитку сили та рухливості дихальної мускулатури.

Вправи з вимовлянням звуківдають можливість навчити дітей утворювати тривалий та економний видих, нормалізувати мовленнєве дихання під час подовженого вимовляння голосних звуків або багаторазового вимовляння приголосних на одному видиху.

Вправи-звуконаслідуванняґрунтуються на тому, що характер мовленнєвого дихання змінюється в залежності від гучності, інтонаційної та ритмічної структури мовлення, і з цього погляду є дуже цікавими та корисними. Вони допомагають дітям відпрацювати не тільки плавність і тривалість мовленнєвого видиху, а також вчать відтворювати силою та висотою голосу «розмови» різних тварин і птахів, імітувати їхню поведінку, дії. У цьому випадку звуки вимовляються якомога довше, поки вистачає повітря. Звернімо увагу, що під час виконання вправ-звуконаслідувань необхідно, щоб інтенсивно працювали руки, імітуючи рухи та дії тварин. Відомо, що рухи рук чудово активізують увесь організм, а особливо стимулюють дихання.

Важливо також виховувати в дітей уміння вимовляти невеликі фрази на одному видиху через наслідування, мовлення дорослих. Слід звертати увагу, також на рівний розподіл видиху протягом вимовляння фрази, кожне слово вимовляти чітко від початку до кінця. Тривалість видиху в процесі тренування слід поступово збільшувати.

Послідовне, систематичне виконання дихальних вправ допоможе:

• диференціювати носовий та ротовий вдих та видих;

• виробити тривалий, плавний ротовий видих;

• диференціювати силу і тривалість видиху;

• розвивати вміння змінювати силу, напруженість повітряного струменя;

• виховувати вміння сполучати вимову звука з початком видиху;

• учити дітей на одному видиху вимовляти фразу з 4—5 слів.

Цікаві віршовані тексти та малюнки викличуть у малюків жвавий інтерес, зроблять заняття веселими, знімуть зайве напруження. А спеціальні завдання разом із тим сприятимуть розвитку:

• інтонаційної виразності мовлення;

• сили та висоти голосу;

• координації рухів;

• артикуляційної моторики;

• міміки;

• дрібної моторики пальців рук.

Як розвивати мовленнєве дихання в домашніх умовах

• Вступний коментар до кожної дихальної вправи допоможе зацікавити дитину, психологічно її настроїти на виконання певної дихальної вправи. Виразно прочитайте його.

• Тексти віршів, створені для виконання дихальних вправ, легко сприймаються та запам'ятовуються дітьми. Виразно прочитайте вірш. З'ясуйте, як дитина зрозуміла текст, запропонуйте переказати зміст. Це важливо для розвитку слухо-мовленнєвої пам'яті.

• Малюнки-ілюстрації допоможуть краще сприйняти й запам'ятати вірші. Розгляньте малюнок, разом із дитиною, знайдіть рядки у тексті, що відповідають зображеному на малюнках, запропонуйте вимовити рядки вірша на одному видиху. Можна скласти коротку розповідь за малюнком. Це сприятиме розвиткові мовлення та зорової пам'яті.

• Звуконаслідувальні та голосові вправи передбачають розвиток сили та висоти голосу, інтонаційну виразність мовлення. Запропонуйте зіграти роль одного з персонажів, передати інтонацією, мімікою, рухами його характер, поведінку.

• Слід пам'ятати, що надмірне виконання дихальних вправ може призвести до легкого запаморочення, достатньо виконати 2—3 вправи.

Дітям завжди потрібен добрий, веселий, розумний старший друг, і тут багато чого залежить від дорослих, від їхньої творчої участі, щирого зацікавлення, фантазії, почуття гумору, від бажання допомогти малюкам досягти успіху.

Тренінг з батьками.

КАША

Чи спостерігали ви, як кипить на плиті каша: пихкає, ніби сердиться, що про неї забули. Вона турбується, хвилюється, що ось-ось пригорить, ніби просить про допомогу, бо її так люблять діти і вже чекають на неї. І коли нарешті згасає під каструлею вогонь, каша заспокоюється, затихає, інколи злегка зітхаючи.

Передайте це рухами, інтонацією.

Каша на плиті кипить

І стурбовано пихтить:

- Пф-пф!

Я не хочу пригоріти,

Дуже люблять мене діти.

Пф-пф! Пф-пф!

Де це кухар забарився?

Мабуть, вже і борщ зварився!

Пф-пф! Пф-пф! Пф-пф!

— Чую, кашко, тебе, чую,

— Зараз я тебе врятую!

— Пф-пф!

Мета вправ.Виховувати вміння змінювати напруженість повітряного струменя; розвивати силу та висоту голосу, інтонаційну виразність мовлення, координацію рухів.

Вправа «Каша кипить»

Вдих через ніс — затримка дихання — кілька коротких видихів із вимовлянням: «Пф-пф!» (спочатку стурбовано, потім занепокоєно, обурено, полегшено, задоволено).

Вправа «Чайник свистить»

Глибокий вдих через рот — затримка дихання — видих: «С-с-с-с-с».

Вправа «Дмухання через соломинку»

Глибокий тривалий вдих — затримка дихання — тривалий сильний видих (через уявну соломинку).

«Що мають знати батьки про фактори і причини які впливають на вади мовлення у дітей в дошкільному віці та їх усунення.»

Ще в дошкільному та молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти зі звуковими вадами, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, соромливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті, невпевнені в своїх силах. Дуже важливо своєчасно виявити вади мовлення і звернутися за допомогою до логопеда. Правильна та своєчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення порушень мовлення, підвищення успішності дітей. Грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період з 4 тижнів до 4 місяців.

· Фактори, що сприяють виникненню мовленнєвих порушень:
- Токсикоз при вагітності.

- Вірусні захворювання.

- Ендокринні захворювання.

- Травми, несумісність крові по резус-фактору.

- Родова травма, асфіксія.

- Захворювання в перші роки життя.

- Спадкоємні фактори.

- Несприятливі соціально-побутові умови.

- Травми черепа - де є струс мозку.

Причини чому діти погано говорять.
1. Батьки мало розмовляють з дітьми. (Розмовляти потрібно коли дитина знаходиться ще в утробі матері. Коли дитина народилась потрібно читати казки, вірші, чистомовки, скоромовки, показувати малюнки.)

2. Порушення анатомічної будови артикуляційного апарату. (Анатомо-фізіологічні дефекти: неправильна форма щелепи, зубів, коротка під’язикова складка, язик не достатньо піднімається вгору і не вимовляє звук (Р), неправильний прикус.)

3. Зниження слуху. (Батькам необхідно оберігати слух дитини)

Мовленнєві порушення та способи їх профілактики в сім'ї.

(Методичні поради для батьків)

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє у колі близьких людей – матері, батька, бабусі, дідуся. Не вчасне виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі в оволодінні навчальним матеріалом. Добре розвинене мовлення – це запорука майбутньої успішності навчання дитини в школі. До 5-6 років дитина повинна чітко вимовляти всі звуки, мати достатній за обсягом словниковий запас та засвоїти граматичну структуру рідної мови.

Наше мовлення складається із звуків. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитини звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються : «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?»

Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск, заміна, спотворення звуків. У мові дошкільників найчастіше відбувається заміна:

Шиплячих Ш,Ж,Ч свистячими С,З,Ц;

Свистячих С, З, Ц шиплячими Ш, Ж, Ч;

Шиплячих і свистячих звуками Ф, В, Т, Д;

Звуків К, Г звуками Т, Д;

Звука Р звуками Л, Й, звука Л звуками Р, ЛЬ, Й;

Звуків Р,Л звуками В,Г.

До порушення звуковимову належать також спотворення звуків, неправильна їх артикуляція. Діти 3-4 років часто пом’якшують приголосні звуки. Спостерігається нечітка вимова приголосних, наближення одного звука до іншого, їх уподібнення, що приводять до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків С, З, Ц, Ш, Ж, Ч,Щ, Т, Н, Д, Л; бокова вимова звуків С, З, Ц, Ш, Ж, Щ, Р. Така вимова звуків, якщо своєчасно не звернути на неї увагу, може залишитися на все життя.

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимову дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі (тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому для успішного мовленнєвого розвитку дитини важливо корегувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід,число, відмінки, час, вид), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам'ять.

Тільки за таких умов мовлення буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення.

Отже, батьки постійно повинні уточнювати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньому віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свою думкую.

У малюків, які мають порушення звуковимовами, як правило, загальмовуються і процеси оволодіння повноцінними артикуляційними рухами. Але для того, щоб дитина навчилася правильно артикулювати важкі для вимови звуки, її губи і язик мають бути достатньо сильними, гнучкими і рухливими, тривалий час утримувати певне положення, легко здійснювати перехід від одного положення до іншого. Тож на початковому етапі для засвоєння, корекції та вдосконалення основних рухів органів мовлення широко практикується артикуляційна гімнастика. І батькам, в свою чергу, теж слід опанувати ази цієї гімнастики і проводити її зі своєю дитиною. Головна мета артикуляційної гімнастики – навчити дитину керувати органами мовлення та відчувати, запам’ятовувати рухи губ і язика,правильно ці рухи відтворювати для того, щоб згодом чітко вимовляти проблемні звуки у словах.

Артикуляційні вправи слід проводити в ігровій та цікавій формі, супроводжуючи невеликими віршами. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають дітям впевненості в своїх силах. Для початку пропонуйте 1-3 вправи тривалістю 3-7 хвилин. У 3-4 віці діти мають виконувати вправи чітко й плавно, а в 6-7 віці точно, швидко, легко переключатися з одного руху на інший.

Ніколи не сваріть дитину, якщо в неї не виходить правильно виконувати завдання, підбадьорте її, виконайте полегшене завдання, для того, щоб дитина відчула впевненість у своїх силах та не втратила раніше набуті навички.

Частіше хваліть дитину, формуйте у неї впевненість у своїх силах, створюйте ситуацію успіху.

Бажаю удачі!

Чому дитина погано говорить?

Кожна мама, яка звертається по допомогу до логопеда, завжди ставить запитання: „Чому дитина погано говорить?” Фахівці твердять, що причини цього можна визначити лише під час детального обстеження. Тільки після цього можна розпочинати заняття, що в першу чергу спрямовані на усунення причини недоліків мовлення. Це може бути невідповідність до вікових можливостей дитини (якщо у два роки дитина замінює звук [ш] на звук [с], брак уваги, що приділяється, зі сторони дорослих на розвиток мовлення дитини (якщо батьки зводять до мінімуму звичайне спілкування), наявність анатомічних вад ( коротка або зрощена під’язикова зв’язка, неправильний прикус), порушення слуху (загального або фонематичного), зміни з боку нервової системи (заїкання, дизартрія). Дуже важко діти переносять двомовність у сім’ї. Вони „плутаються” в безлічі схожих звуків, оскільки в різних мовах за одними й тими самими буквами часто приховуються різні звуки, тому діти користуються тільки тим звуком, який легше вимовляється (наприклад, буква „г” в російській і українській мовах). Навіть наявність меншої дитини в сім’ї може спричинити спотворення в мовленні старшої, яка, бажаючи також стати маленькою, починає наслідувати меншу. Отже, на вимову дитини може вплинути що завгодно. Але всі перелічені причини спостерігаються лише у 30 % дітей із порушеною вимовою. Що у решти? Елементарна м’язова незрілість мовленнєвого апарату, недостатня його рухливість і пластичність.

Ось чому артикуляційна гімнастика – це найголовніший щабель на шляху до правильної вимови. Адже язик – це м’язовий орган, і для того щоб потім правильно заговорити, потрібно навчити його набувати правильної пози, виробити силу, щоб її утримати, витривалість, щоб довго не втомлюватися.

Зазвичай дитина починає „вивчати себе” на другому-третьому році життя. Яка реакція буває у батьків? „Витягни пальці з рота!” „А дарма! – твердить логопед Н. Даниленко. – Якщо пальці у дитини чисті, не відохочуйте пізнати невідоме. Краще покажіть, що у вас також є язик, що він уміє робити ось так, так і так. Підкажіть, що його можна побачити в дзеркалі. Це буде перший масаж язика, перші прості вправи. Однорічного малюка вже можна покатати на „конячці”, посадивши його татові на плечі. Нехай тато не мовчить, коли „їде”, а клацає язичком, створюючи звук цокоту копит.

Дитині, звісно ж, це сподобається, захочеться повторити, а як повідомити про це дорослим, якщо говорити вона ще не вміє? Будьте певні, що це бажання перетвориться на необхідність заклацати язичком. І малюк тренуватиметься, поки у нього не вийде. Це дуже складна вправа артикуляції, але вона значно легше дається немовлятам, тому що дуже нагадує смоктальний рефлекс, ніж чотирирічним малюкам, у яких цей рефлекс уже зник.

Які ще вправи може виконати малюк?

„Вовк”. Попросіть малюка показати, як виє вовк (витягнути губи вперед і вимовити звук „у-у-у”). Якщо дитина не може витягнути губи, її слід навчити дути в трубочку (починаючи дути в трубочку більшого діаметра, поступово його зменшуючи).

„Кошеня”. Попросіть дитину похлебтати, як кошеня, швидко висовуючи і втягуючи губи.

„Бульбашка”. Навчіть малюка надувати щоки і різко розривати змичку губ.

Важливо навчити дитину користуватися серветками, але не менш важливо й уміти облизуватися. Адже це влучення язиком у ціль, навчання його підійматися вгору із загинанням. Спеціально намастіть верхню губу медом або варенням, нехай тренується. Дитині сподобається.

Таким чином, язикову гімнастику можна починати змалечку, виконуючи окремі вправи. Чому окремі?

Тому ще це вимагає посидючості й підвищеної уваги, яких у маленької дитини ще недостатньо. А ось у віці трьох років можна запропонувати вже цілий комплекс. Але якщо посадити малюка і вказувати йому робити так, а потім ось так, то він і хвилини не витримає. Дитині потрібна казка про язичок, який мешкав у своєму будиночку (в роті), і ось одного разу... Придумати можна все що завгодно, головне – утримувати увагу дитини. Отже, сідаємо перед дзеркалом разом із мамою, як перед телевізором, дивитимемося і слухатимемо історію, яка одного разу відбулася з язичком, наприклад таку:

„Прокинувся язичок рано-вранці, визирнув у віконце (просунути язик крізь губи), подивився на небо і сказав: „Здрастуй, сонечко!” (потягнутися до носика), а потім подивився на землю, чи висушило сонечко вчорашні калюжі? (Потягнутися до підборіддя.) Озирнувся в кімнаті на годинник (рот відкритий, горизонтальні рухи язиком із куточка рота в куточок, як маятник ходиків) і зрозумів, що час іти снідати. Прийшов на кухню, взяв чашку (рот відкритий, загнути кінчик язика вгору й утримати в такому положенні п’ять секунд, не торкаючись піднебіння і зубів) і попив молочка (хлебтальні рухи), умився (облизування), почистив зуби (горизонтальні рухи по поверхні верхніх і нижніх зубів, зовнішній і внутрішній їх стороні) і зібрався гуляти, але виявив, що він замкнений удома на замок (губи в усмішці, зуби стулити). Спробував пролізти в щілинку (штовхнутися язиком у зціплені зуби), але нічого не вийшло. Тоді він вирішив навести порядок у будинку. Почав складати іграшки на полички (вертикальні рухи по внутрішній стороні щік), зняв павутину зі стелі (провести кінчиком язика по піднебінню), позамітав підлогу (горизонтальні рухи під язиком) і знайшов ключик від замка. Можна йти гуляти! У дворі він гойдався на гойдалці (кілька разів рухи вгору-униз), грав у футбол (штовхнутися язиком то в одну щоку, то в другу), поїхав на конячці (клацання язиком), пішов у ліс, назбирав повний кошик грибів (широкий язик „приклеїти” до піднебіння і відкрити рот). А потім сів на пеньок і заграв на гармошці (розтягування вуздечки)”.

Коли дитина навчиться швидко й правильно все виконувати, можна попросити її стати вчителем і навчити все це робити якусь іграшку.

Таким чином, у щоденній грі м’язи язика міцнішатимуть. Це пришвидшить процес становлення звуків. Якщо ж вашій дитині вже виповнилося більше, ніж п’ять років, а ще не відбулася нормалізація мовлення тоді не обійтися без постановки звука. Але це робиться дуже швидко й легко, і навіть без допомоги логопеда, а наслідуванням, якщо язик уміє здійснювати будь-які рухи, якщо дитина може вільно ним управляти.

На 3 – 4-му році життя у дітей різко збільшується потреба спілкуватися, дуже швидко відбувається накопичення пасивного словника. У цьому віці дитині дуже потрібен слухач. Їй хочеться розповісти про все, але бракує запасу слів в активному словнику. Тому малюка говорить поволі, збивається, заїкається, повторюється. У жодному випадку не можна підганяти дитину, оскільки це може спричинити нервове заїкання, не можна переривати хід її думок, оскільки можна знеохотити розмовляти взагалі. Будьте терплячими до свого „оратора”. Утішайте себе думкою про те, що повторюючи одне й те саме слово десятки разів (нехай неправильно, нехай проковтнувши його закінчення), дитина продовжує тренувати м’язи артикуляційного апарату. Ваше завдання – дати дитині джерело емоцій, а потім просто її вислухати. Якщо дитина сама не виявляє бажання розповісти, ставте навідні питання, нехай вчиться висловлюватися.

Отже, шановні батьки! Намагайтеся знайти для спілкування з дитиною хоч би півгодини на день. Вимкніть телевізор або радіо, на декілька секунд забудьте про свої проблеми і послухайте те, що говорить дитина: разом посмійтеся або поплачте, знайдіть вихід із складних ситуацій, що виникли у її житті. Так ви навчите дитину бути комунікативною, відкритою.

Якщо дитина спілкуватиметься, вона навчиться під час спілкування не тільки висловлювати свої думки, але й постійно порівнюватиме своє мовлення з мовленням оточуючих, помічатиме у своєму наявні недоліки, намагатиметься їх виправити. І все виявиться навпаки, якщо дитина уникатиме спілкування.

Коментарi