УВАГА! БУЛІНГ!

---

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг"– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ КЗ «ВИСОЧАНСЬКИЙ ЗДО»

31.08. 2023 № 17

ПЛАН ЗАХОДІВ,

спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в КОМУНАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ «ВИСОЧАНСЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) КОМБІНОВАНОГО ТИПУ ВИСОЧАНСЬКОЇ СЕЛИНОЇ РАДИ ХАРКВСЬКОГО РАОНУУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

у 2023/2024 навчальному році

№ з/п		Найменування заходів	Відповідальні за виконання		Строк виконання
1		2	3		4
Сприяння запобіганню та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти
1.		Провести Тиждень толерантності (за окремим планом)	Вихователь-методист, вихователі		з 13.11.2023 по 17.11.2023
2.		Провести Всеукраїнську акцію «16 днів проти насилля» (за окремим планом)	Вихователь-методист, вихователі		з 25.11.2023 по 10.12.2023
3.		Внести питання щодо профілактики булінгу (цькування) в дитячому колективі до батьківських зборів	Вихователь-методист, вихователі		Грудень
4.		Провести індивідуальні та групові консультації з питань насильства та булінгу для учасників освітнього процесу «Як навчити дитину правильно виражати гнів?», «Згуртування дитячого колективу як профілактика булінгу».	Вихователь-методист, вихователі		Грудень
5.		Провести Тиждень правової освіти (за окремим планом)	Вихователі		Грудень
6.		Провести бесіди-зустрічі здобувачів освіти з працівниками поліції, юриспруденції	Вихователь-методист		Протягом 2023/2024 навчального року
7.		Підготувати пам’ятки для батьків про порядок реагування та способи повідомлення про випадки булінгу (цькування) щодо дітей, заходи захисту та надання допомоги дітям	Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)		Вересень
8.		Провести консультування батьків щодо захисту прав та інтересів дітей	Вихователь-методист		Протягом 2023/2024 навчального року
Забезпечення створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища
1.	Підготувати наказ «Про запобігання та протидію булінгу (цькування) у закладі освіти			Директор	Вересень
2.	Оновити розділ про профілактику булінгу (цькування) і розміщення нормативних документів на Інтернет-сайті закладу освіти			Відповідальний за Інтернет-сайт закладу освіти вихователь-методист	Вересень
3.	Провести наради з різними категоріями працівників з питань профілактики булінгу (цькування): педагогічний персонал; обслуговуючий персонал			Директор, уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)	Вересень 2023 Березень 2024
4.	Обговорити та прийняти правила поведінки в групах, оформити правила у вигляді наочних стендів, презентацій.			Вихователі	Вересень
5.	Поповнювати новою інформацією тематичний стенд щодо протидії булінгу (цькування)			Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)	Протягом 2023/2024 навчального року
6.	Перевіряти приміщення, територію закладу з метою виявлення місць, які потенційно можуть бути небезпечними та сприятливими для вчинення булінгу.			Заступник завідувача господарства .	Протягом 2023/2024 навчального року
7.	Перевірити інформаційну доступність правил поведінки та нормативних документів з профілактики булінгу (цькування)			Директор, уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)	листопад
8.	Провести тематичну перевірку «Стан роботи зі створення психологічного та фізичного безпечного освітнього середовища»			Директор, вихователь-методист, члени комісії	З 13.11.2023 по 17.11.2023
9.	Провести моніторинг ефективності виконання плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в закладі освіти			Вихователь-методист	Грудень 2023 Травень 2024
10.	Вивчити стан безпеки освітнього середовища в закладі освіти			Вихователь-методист	Квітень
11.	Провести анкетування батьків про безпеку в закладі освіти			Вихователь-методист	Грудень
12.	Провести діагностику міжособистісних відносин дошкільників у закладі освіти			Вихователь-методист	Лютий
13.	Проаналізувати інформацію за протоколами комісії з розгляду випадків булінгу (цькування)			Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)	За потреби
14.	4 травня - Міжнародний день протидії булінгу. Підготувати звіт про виконання плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу			Вихователь-методист	Травень – червень
Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних працівників
1.		Підготувати методичні рекомендації для педагогів: з формування та згуртування дитячого колективу; з профілактики дитячих конфліктів	Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування), практичний психолог		Жовтень
2.		Провести навчальний семінар для педагогів щодо запобігання булінгу (цькування) та заходи реагування	Уповноважена особа з питань запобігання та протидії булінгу (цькування)		Лютий
3.		Провести тренінг для педагогів щодо психолого-педагогічного супроводу дітей з ознаками агресивності «Вчимося вирішувати конлікти, щоб навчити дітей » «Маски булінгу»	Вихователь-методист		Грудень 2023 Березень 2024
4.		Проводити консультування педагогічного колективу із проблемних ситуацій (за потребою)	Вихователь-методист		Протягом 2023/2024 навчального року

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Дитина більшу частину свого часу проводить чи то в садочку, чи то у школі. Тому саме працівники цих закладів мають першими реагувати на випадки булінгу. І діяти не через звичку наказати «припинити» дитині-агресору «булити» інших, а через роботу і з психологом, і з родиною дитини-агресора. Соціальні служби, соціальний працівник мають бути повідомлені про таку родину. Оскільки в світовій практиці є випадки, коли поведінка дитини-агресора є відображенням поведінки її батьків…

Булінг – це проблема, яка руйнує життя багатьом дітям у різних варіаціях, починаючи від отримання дитячих комплексів жертви, які потім переслідуватимуть людину впродовж усього її життя, і закінчуючи кримінальними порушеннями для агресора. Це величезне питання не стільки за масштабом, скільки за рівнем замовчування. В нашому суспільстві не прийнято казати про те, що ти став жертвою булінгу.
Найважливішими є увага та відповідна реакція з боку батьків і рідних дитини та з боку педагогів чи вихователів.

Батьки ж мають вірити своїм дітям! Якщо дитина каже, що не хоче йти до школи, то це не характеризує її як ледачу або примхливу. Ні! Є дуже велика вірогідність того, що їй там не комфортно саме через булінг безпосередньо стосовно неї або когось з її знайомих. І якщо батьки не підтримають свою дитини, не докладуть зусиль, щоб поговорити і з’ясувати причини такої поведінки, то практика показує, що такі діти стають більш вразливими до хвороб, проблем із психікою та проблем із взаємовідносинами в дорослому житті.


Причин булінгу може бути багато: хтось маленький або високий на зріст, хтось світліший, рудіший, занадто тихий або навпаки галасливий… Цей перелік може бути нескінченним, проте, всі ці причини зводяться до однієї тези – хтось не такий, як інші.

1. Фізична – побої, нанесення травм, які частіше всього виставляються в мережу.
2. Поведінкова. Ігнорування, бойкот, ізоляція в колективі, поширення різноманітних пліток, шантаж, постійні погрози, псування особистих речей, інтриги. У даному контексті лікар наводить приклад із власної практики. Дівчинка 14 років, яка одна в сім’ї, симпатична, зовні спокійна, має із батьками хороші та довірливі стосунки, навчається погано, школу відвідує рідко, натомість гарно малює та мріє бути дизайнером. Взаємовідносини із вчителями, із її слів, «ніякі». Запитання про однокласників ігнорує. Процес встановлення довіри тривав довго. Однак на третій консультації сама заговорила про школу. «Я дуже добре навчалася, була відмінницею в третьому класі, але захворіла, мене не було на уроках два місяці, за цей час до мене ніхто не подзвонив, навіть вчитель. Коли я повернулася, однокласники зі мною не спілкувалися, ніби ігнорували. Мене це дуже образило, мамі я не розповідала, що в класі «чужа», а далі ще гірше - залишилась одна за партою. Вони навіть по імені до мене не звертались, я перестала піднімати руку і майже не вчила уроки, почала часто хворіти. І коли я була на уроках мені, ставили «нб». Я відчуваю себе невидимкою», - розповіла дівчинка психологу. При психологічному дослідженні: високий рівень тривожності, занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, апатія.
3. Вербальна агресія – постійне глузування, образливі висловлювання, підколи і навіть прокльони. Наводимо ще один відповідний випадок з практики лікаря-психолога. Хлопець 13 років, схильний до повноти, найвищий у класі, відмінник. Вимоглива та авторитарна мама зазвичай порівнює його із молодшою сестрою. Хлопчик друзів не має, в класі його постійно ображають, він на це дуже болісно реагує - плаче, вдома конфліктує з мамою. Єдиний друг – батько, але він постійно на роботі. Постійні чвари із однокласниками, призвели до істерик вдома та появи невротичних тиків. На консультації психолога він був відкритий, дуже відповідальний до завдань, емоційно лабільний. При психодіагностиці: комплекс неповноцінності, високий рівень фрустрації та невротизації, депресивні тенденції.
4. Кібербулінг - найбільш популярна серед підлітків форма поведінки, яка полягає у розсиланні повідомлень, фотографій, відео агресивного та образливого характеру з використанням нових інформаційних та комунікаційних технологій.
У булінгу беруть участь завжди такі групи дітей: жертва, агресор (переслідувач, булі), пасивні учасники, спостерігачі. І цькування починає той, хто є лідером у класі. Спільними рисами всіх форм є агресія та спланованість дій проти жертви; постійність таких ситуацій; дисбаланс статусів агресора та жертви. Жертви є пасивними (уникають кривдників, низьке почуття власної гідності, самотні) і провокативними (запальні, агресивні, намагаються себе захистити). Ще один випадок з практики психолога: дівчина 15 років, живе із мамою, завжди відчувала нестачу грошей, спокійна, самостійна. Терпіла знущання декілька років, агресором була дівчинка лідер у класі, всі інші спостерігачі, ніхто не захищав. Розповіла про це матері, яка разом із вчителем намагалася зупинити цькування. Але стало ще гірше. Після обговорення цієї ситуації вдома, було прийнято рішення захищати себе. «Тож коли я отримала дозвіл від мами та відчула її підтримку, то стала відчувати себе спокійно та впевнено. Прийшла до школи, нікого не чіпала та ця «лідерка» забрала мій зошит і в черговий раз почала ображати. Мене вже було не спинити, і байдуже, що на мене дивляться вчителі, учні! Я вперше показала, що більше не дам себе образити. В мене з’явилася подруга і тепер мене остерігаються», - розповіла школярка.
Які причини такої поведінки?
• Боротьба за лідерство в колективі.
• Неприйняття особливостей однолітків.
• Нерозуміння того, що наносять шкоду іншим.
• Байдужість дорослих (вчителів, батьків).
Слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчатка до вербального, втім ця різниця відносна. За власним спостереженням, дівчата більше проявляють агресію та жорстокість, особливо до протилежної статі.
Психологи пропонують такі шляхи вирішення проблеми.
Найбільш ефективний є комплексний підхід. Це робота з класом, учителями, батьками та при необхідності індивідуальна робота з дитиною.
На що потрібно звернути увагу батькам:
1. Порушення харчової поведінки (булімія або анорексія).
2. Часто почав хворіти.
3. Погіршилася успішність, не хоче йти до школи, прогулює уроки.
4. Немає друзів, нікуди не ходить, уникає розмов про школу та однокласників.
5. Став неуважним, агресивний до рідних та тварин.
6. Рідко виходить з дому, не запрошує однокласників до себе.
7. Ходить замислений, постійно сидить у соціальній мережі.
8. Постійно щось собі купує, наприклад одяг, різні дрібнички.
9. Поява різних нав’язливостей, аутоагресії, порушення сну або, навпаки, спить цілий день.
Якщо дитина розповіла, що стала жертвою булінгу:
• Поспівчувайте, покажіть, що ви на її боці.
• Дайте відчути, що вона не самотня.
• Не залишайте цю ситуацію без уваги, обов’язково поговоріть з вчителями та адміністрацією школи.
• Якщо ситуація не вирішена, а знущання продовжуються, напишіть заяву до поліції.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

· Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

· Вонине беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

· Часто у дитини змінюється поведінка: вонаусамітнюється, поводить себе незвичайно.

· Дитина починає губити гроші або речі, приходитьдодому упорваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

· Можепочати говорити про те, щокинешколу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

· Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

· Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

· Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

· Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітнимидо інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

· Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

· Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

· Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам

· У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

· Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

· Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

· Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

· Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

· Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

· Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

· Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

· Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

· Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

· Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

· Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

· Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

· Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

· Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

· Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

· Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

· Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

· Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

· Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

· Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

· Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

· Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

· втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

· відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

· втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

· втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

· частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

· частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

· часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

· потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

БУЛІНГ ТА НАСИЛЛЯ. СІМ КРОКІВ, ЯКІ МОЖНА ЗРОБИТИ ВЖЕ СЬОГОДНІ

1. Навчайте схвалювати. Навчити дітей терпимості — не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна лю- дина потребує схвалення.

2. Мисліть сучасно. Старі методи — карати дітей, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про підлітків, які через цькування наклали на себе руки — просто доносьте до відома учнів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них
у буквальному розумінні вбити навіть не надто приємного однокласника?

3. Уведіть співчуття до розкладу. Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» — заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є формування в учнів моральних якостей, емпатії, толерантності.

4. Уникайте ярликів. У жодному разі не чіпляйте на дітей «негативні ярлики». Якщо дитину вперто називати «бешкетником», їй не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говоріть лише про дії учнів, але при цьому не оцінюйте дітей особисто.

5. Залучайте суспільство. Учні повинні дізнатися, що цькування — це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його неприйнятність у престижних колах суспільства. Також слід створювати в учнів враження, що життя за межами школи приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення школи, адже ці розповіді налаштовують на те, що невдовзі доведеться боротися за власне життя з цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об однокласників.

6. Розвивайте творчі здібності. Підійдіть до цього питання творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають діти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести вчителі. Пов’яжіть творчість із виховною роботою. Разом із учнями напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштуйте виставку малюнків на цю тему.

7. Починайте спочатку. Запобігати цькуванню треба починати на рівні дитячого садка. Починати в початковій школі вже занадто пізно. На самому початку потрібно навчати дітей вільно та зрозуміло висловлювати свої почуття. Крім того, важливо пояснити дітям, що жертву цькування слід захистити, навіть якщо всі навколо байдуже
спостерігають за її стражданнями.

ПОРЯДОК

подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заявпро випадки булінгу (цькування)

Загальні питання

1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

2. Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькуванню).

3. Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники та педагогічні працівники закладу та інші особи.

4. Заявник забезпечує достовірність та повноту наданої інформації.

5. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

Булінг (цькування)– діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особита (або)такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Подання заяви про випадки булінгу (цькуванню)

1. Здобувачі освіти, працівники та педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомляти керівнику закладу.

2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу (цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування) (далі – Заява).

3. Заяви, що надійшли на електронну пошту закладу отримує секретар, яка зобов’язанатерміново повідомитикерівника закладу та відповідальну особу.

4. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює відповідальна особа, а в разі її відсутності – керівник закладу або його заступник.

5. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування).

6. Форма та примірний зміст Заяви оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу.

7. Датою подання заяв є дата їх прийняття.

8. Розгляд Заяв здійснює керівник закладу з дотриманням конфіденційності.

Відповідальна особа

1. Відповідальною особою призначається працівник закладу освіти з числа педагогічних працівників.

2. До функцій відповідальної особи відноситься прийом та реєстрація Заяв, повідомлення керівника закладу.

3. Відповідальна особа призначається наказом керівника закладу.

4. Інформація про відповідальну особу та її контактний телефон оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу.

Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування)

1. За результатами розгляду Заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб.

2. З метою розслідування випадків булінгу (цькування) уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін.

3. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання.

4. Комісія створюється наказом керівника закладу.

5. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники (у томі числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші заінтересовані особи.

6. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними актами.

7. Якщо Комісія визначила що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей.

8. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.

9. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

10. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службу у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

Терміни подання та розгляду Заяв

1. Заявники зобов’язані терміново повідомляти керівнику закладу про випадки булінгу (цькування), а також подати Заяву.

2. Рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб видається протягом 1 робочого дня з дати подання Заяви.

3. Розслідування випадків булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється протягом 3 робочих днів з дати видання рішення про проведення розслідування.

4. За результатами розслідування протягом 1 робочого дня створюється Комісія та призначається її засідання на визначену дату але не пізніше чим через 3 робочих дні після створення Комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причених до булінгу (цькування)

1. В разі підтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновків комісії, повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

2. Виконується рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

3. Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу.

4. Керівником закладу освіти або уповноважені ним особи відповідно до Закону здійснюють контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в закладі освіти.

5. Визначаються відповідальні особи, причетні до булінгу (цькування) та накладаються адміністративні стягнення:

Цькування неповнолітнього карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(850 та 1700 гривень відповідно)або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Така ж поведінка, вчинена групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачає штраф від 1700 гривень до 3400 гривень або громадськими роботами від 40 до 60 годин.

За булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.

Якщо директор закладу освіти не повідомить уповноважений підрозділ органів Національної поліції України про відомі йому випадки цькування учасників освітнього процесу тягне за собою накладання на нього штрафу від 50 до 100 неопадоткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Коментарi